МІСТО, ЩО СТАЛО СПЛІТОМ
Як падіння Салони дало життя сучасному Спліту
Близько 614 року н. е. Салона впала під натиском аварських і слов'янських вторгнень — і її біженці втекли до палацу Діоклетіана, заснувавши місто, що стоїть там і сьогодні.
Переглянути тури до Салони на GetYourGuide ↗Столиця під тиском
На початку VII століття римський контроль над Балканами зазнавав краху під тиском аварських і слов'янських навал, і Салона — все ще значне місто та адміністративне серце Далмації — опинилася прямо на шляху цього краху. Точна послідовність подій є предметом дискусій серед істориків, а джерела, що збереглися, здебільшого були написані значно пізніше, але загальна картина не викликає сумнівів: місто, що простояло більшу частину тисячоліття, було захоплене й фактично знищене. Традиційні перекази датують падіння приблизно 614 роком н. е., хоча сучасні науковці вважають цю дату орієнтовною, а не підтвердженою, оскільки археологічні та текстові свідчення не дозволяють встановити її точно.
Куди подалися ті, хто вижив
Те, що сталося далі, — найбільш вражаюча частина історії: населення Салони не просто зникло. Ті, хто вижив, утекли зі зруйнованого міста й знайшли притулок приблизно за шість кілометрів уздовж узбережжя, всередині масивних укріплених мурів палацу Діоклетіана — резиденції для відпочинку, яку звів найвідоміший син Салони приблизно трьома століттями раніше. Ці мури, покликані захистити одного імператора на пенсії та його двір, виявилися саме тим, чого потребувало переміщене населення: оборонний периметр з наявною інфраструктурою, яку можна було пристосувати. Це один із найбільш прямих зв'язків у європейській міській історії між початковим призначенням будівлі та тим, чим вона зрештою стала.
Від мавзолею до собору
Біженці не просто таборувалися за мурами палацу — вони відбудували в них повноцінне місто, і їхня християнська ідентичність перенеслася разом із ними з Салони неушкодженою. Власний мавзолей Діоклетіана — за іронією долі, гробниця імператора, який переслідував християн під час свого правління, — було перетворено на християнський собор, і туди перенесли реліквії мученика-єпископа Салони Домнія. Вулиці, будинки та пізніші споруди виростали, вклинюючись між оригінальними римськими мурами, колонами й проходами палацу та притуляючись до них — модель повторного використання, яку й сьогодні можна побачити в старому місті Спліта, де середньовічні та сучасні будівлі стоять безпосередньо біля кам'яної кладки часів Діоклетіана, бо саме так місто й збиралося — одне домогосподарство біженців за одним.
Що було втрачено, а що збереглося
Саму Салону так і не відбудували в масштабі — це місце поступово занедбали, розбирали на будівельний камінь протягом наступних століть і залишили полям та пасовищам, що значною мірою є причиною того, чому така велика частина її забудови збереглася для розкопок сьогодні, а не лежить похованою під сучасним містом. Але найважливіше в Салоні не зникло: її єпископство, її святі, її християнські інституції та значна частина її населення перейшли до нового поселення у Спліті. У реальному сенсі Спліт — це не нове місто, яке випадково збудували поблизу Салони, — це продовження Салони під іншою назвою, в іншому кільці мурів.
Побачити спадкоємність на власні очі
Найясніший спосіб осягнути цю історію — відвідати обидва місця того самого дня: відкриті поля Салони та порожній амфітеатр показують масштаб утраченого, а старе місто Спліта — його собор, вузькі провулки, що прорізають римські коридори, — показує, що саме вцілілі збудували з руїн. Зверніть увагу на восьмикутну форму собору, у якій і досі впізнається мавзолей Діоклетіана під пізнішою дзвіницею, та на підземні споруди під палацом, що колись тримали імператорські покої. Салона пояснює, чому старе місто Спліта має такий вигляд; Спліт показує, де насправді закінчилася історія Салони.